Ткач Максим Павлович
Ткач Максим Павлович
23.10.2003 р. - 09.03.2022 р.
Ткач Максим Павлович народився 23 жовтня 2003 року у селі Торське Донецької області. Змалечку жив у місті Кремінна Луганської області, мама виховувала його сама. Підлітком Максим брав активну участь у Всеукраїнській військово-патріотичній грі «Джура». Відтоді юнак замислився про військовий фах.
Після школи закінчив Лисичанський гірничий коледж, вчився на автомобільну справу.
Восени 2021 року, Максим пішов до військкомату. Йому запропонували службу у лавах 53-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України. Однак попередили, що він потрапить на передову. Юнак погодився.
Спочатку юний боєць поїхав у Львів на навчання. Але через місяць їх раптово перевели на територію ООС: під Волноваху на Донеччину.
28 лютого 2022 року хлопець востаннє зателефонував мамі з чужого номера. Сказав, що загубив свій телефон і скоро вийде знову на зв’язок. Ольга шукала та по крихтах збирала інформацію про долю свого єдиного сина. Зверталася до військової частини, написала заяву в поліцію, здала ДНК. Ольга з чоловіком виїхали на Кіровоградщину, вона продовжувала сподіватися, що її дитина жива.
25 березня Ольга написала допис у Facebook про пошуки сина. Вона дуже сподівалася, що він хоча б у полоні. Їй відповів незнайомий хлопець та попросив йому зателефонувати. Перше, що вона почула: «Вибачте, але Максим загинув».
9 березня під містом Волноваха українські захисники побачили ворожий танк. Боєць, чия черга була йти на пост, відмовився виходити. Замість нього пішов Максим. Він вийшов з автоматом проти танка, відволік на себе увагу ворога. У бою отримав важкі поранення у голову та шию, тіло Максима залишилося на окупованій території.
Вероніка, кохана дівчина Максима, також важко сприйняла втрату. Вона підтримує Ольгу та її чоловіка, приїздить до них часом. Тіла героя досі немає.
– Будемо чекати звільнення Волновахи. Поки збігів по ДНК немає. Наразі одне бажання і мета – знайти свою дитину та гідно поховати, – додає мама Максима.
